1917 рік
Із перших днів революції 1917 року жителі Звенигородщини активно включились в революційний процес.
Особливе патріотичне піднесення було у селах Звенигородського повіту. При чому на всіх ділянках життя.
Вільні козаки Гусакового
У волосному центрі селі Гусаковому місцеві жителі, очолювані Никодимом та Хрисантієм Смоктіями зорганізувались і заснували в березні 1917 року курінь Вільних Козаків. Козачий рух охопив весь повіт. По всіх колишніх волостях було створено курені. Так, лисянський очолив Сорока, тарасівський – А.Шевченко, а козацький – досвідчений Панас (Опанас) Шаповал. На з’їзді у Звенигородці 23 квітня 1917 року прийняли своєрідний статут Вільного Козацтва, в якому йшлося, що воно «організовується для оборони вольностей українського народу та охорони ладу». Влітку чисельність Звенигородського коша становила близько 2500 осіб, а на початок 1918 року зросла до 20 тисяч. Отаманом Вільного козацтва було обрано кальниболотського вчителя Семена Гризла.
Портрет Никодима Смоктія (худ. М.Іванченко) Портрет Семена Гризла (худ. М.Іванченко)
В цей же час 23-24 квітня у Звенигородці відбувся з’їзд учителів повіту, щоб налагодити навчання українських дітей. На ньому прийнято таку постанову, щоб перевести школи на українську мову навчання, а їх називати народними.
Восени 1917 року в Звенигородці виникла більшовицька організація в складі 17 осіб. Було утворено ревком (Г. Герасун, С.Семенов, І.Чижов), який очолив Б. Кац. На Звенигородщині, окрім формувань Вільного Козацтва, діяли окремі підрозділи війська УНР і навіть червоні загони, як ось Туза, що не визнавали московської зверхності.