Персональний сайт НЕУМИТОГО Володимира Михайловича

1919 рік на Звенигородщині.

8 січня 1919 р. –за наказом комісара Павловського в Звениго­родці було вбито Л.Шевченка.

Важке становище склалося на Україні 1919 року. З одного боку тиснула Добровольча армія Денікіна, з другого – московська Червона армія Троцького з її українськими частинами.

Протягом лютого 1919 року тривали бої за Звенигородку між військами УНР та більшовиками.

2 лютого більшовики вступили в Звенигородку і наклали на місто контрибуції, але вже 10 лютого відступили під натиском полку М.Павловського.

23 лютого в місто знову вступили більшовики.

У лютому 1919 р. відбулося об'єднання частин Звенигородського коша Вільного Козацтва отамана Ю.Тютюнника з загонами отамана Матвія Григор'єва, в результаті якого утворилася могутня Повстанська армія (23 тисячі багнетів і шабель, 52 гармати, 20 бронепоїздів). Командувачем Повстанської армії став М.Григор'єв, а Ю.Тютюнник начальником штабу. В цей час і до травня 1919 року М. М.Григор'єв і Ю. Тютюник прийняли сторону Червоної армії проти денікінців (поки не зрозуміли суті політики більшовиків).

13 квітня 1919 – в приміщенні комерційної школи (нині – Звенигородська спеціалізована школа №3) відбувся повітовий з'їзд Рад селян, робітників та червоного козацтва.

Травень 1919 – в Звенигородці створено першу комуну.

13 червня 1919 – звільнення Звенигородки та повіту від більшовиків військовими відділа­ми отамана Ю.Тютюнника під час його рейду з бригадою М.Григор'єва на з'єднання з регулярними частинами УНР.

18 серпня 1919 – відбулося захоплення Звенигородки військами А.Денікіна.

Але політика денікінців не була підтримана населенням повіту.

На початку вересня 1919 р. у районі Чигирин-Звенигородка проти білоґвардійців уже діяли повстанські загони силою в 500 бійців, створені старшинами армії УНР - поручником М.Палієм-Сидорянським, хорунжим Калюжним та отаманом П.Соколом. «У повіті оперують банди Калюжного та Холодноярський петлюрівський полк», - повідомляв звенигородський комендант. Маючи наказ командувача Київської групи армії УНР отамана Ю.Тютюнника дезорганізувати білоґвардійські тили, загони М.Палія-Сидорянського й Калюжного навіть захопили на деякий час Звенигородку. «Солдатам денікінської армії наказую негайно розстрілять всіх офіцерів і, передавши зброю українському трудовому селянству, відправитись на родину, - ішлося у виданому М.Палієм-Сидорянським наказі №1: «Солдат денікінської армії, пійманий зі зброєю, буде розстрілюватись.»

Наприкінці вересня проти повстанців було кинуто дві сотні партизанського дивізіону 42-го Донського козачого полку, зняті з українського фронту. Однак знищити повстанські загони білим не вдалося, і збройні сутички в околицях Звенигородки не припинялися.

У цей же час у Звенигородському повіті діяв червоний партизанський загін під командою Туза - колишнього командира більшовицького Звенигородського караульного батальйону, який кинув військову службу й повернувся на Звенигородщину.

Реґіоном підвищеної повстанської активності в жовтні залишалася Звенигородщина. Найбільшими за чисельністю були загони М.Палія-Сидорянського й Калюжного, які білоґвардійцям так і не вдалося знищити. «Палій у Звенигородщині оставив організаторів повстання, які будуть чекати нашого наступу і відповідного наказу про загальний рух повстань в тилу», – такий запис з'явився у щоденнику штабу армії УНР 11 жовтня 1919 р. Наприкінці жовтня білоґвардійська розвідка відзначала бойову діяльність загонів Палія (600 бійців), Калюжного (200 бійців), а також невеличких відділів отамана С.Гризла. Існували на Звенигородщині й повстанські формування пробільшовицької спрямованості – боротьбистський загін Петренка (300 осіб) і невеличкий червоний загін Афанасьєва (50 осіб).

( Більш детально - М.А.Ковальчук ПОВСТАНСЬКО-ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ ПРОТИ БІЛОҐВАРДІЙЦІВ НА КИЇВЩИНІ (ВЕРЕСЕНЬ 1919 - СІЧЕНЬ 1920 рр.)

В грудні 1919 р. Звенигородка була зайня­та Вільшанським революційним більшо­вицьким загоном під керівництвом Г.Коваля. Було утворено повітовий Комітет КП(б)У – секретар Г.Коваль.