Персональний сайт НЕУМИТОГО Володимира Михайловича

1921 рік

В населених пунктах повіту утворюються сільськогосподарські артілі.

На початку 1921 року Кирилівка (Шевченкове) стає волосним центром.

У 1921 році повстанці підтримали другий Зимовий похід, який очолював Юрій Тютюнник. На Звенигородщині протягом 1918-21 р.р. діяли загони очолювані отаманами Гризлом, Пугачем, Яблучком, Тузом, Загороднім, Жуйводою, Лютим-Лютенком, Д. Цвітковським (Квітковським). Але в цей час повстанський рух іде на спад.

1922 рік

Більшовики організовують одну із масштабних операцій по боротьбі з повстанським рухом – з’їзд повстанських отаманів у Звенигородці.

В нетрях ГПУ-ЧК розробили і створили фіктивний центр «Чорноморська повстанська група». Через неї виявляли загони самостійників, невдоволених радянською владою. Групу очолили зрадники української справи – колишній полковник генштабу армії УНР Трофименко та сотник Завірюха. Провокаторів заслали в оточення Л.Загороднього, отамана Холодноярської дивізії. В наказі «провокаторів» старшин і козаків закликали: «Довести свою щирість у боротьбі за незалежність краю… З огляду на наступний рух 30 вересня (1922 р.) призначаю груповий з’їзд для вирішення плану та інших справ. Місцем з’їзду призначаю м.Звенигородку. На нараді бути всім командирам дивізій, полків і головам організацій. В саму Звенигородку входити обережно…»

На два дні раніше, ніж планувалося, відбувся з’їзд. Одначе з різних причин не всі отамани прибули у Звенигородку. Основних провідників заарештували відразу. Серед них отаманів Ларіона Загороднього, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Тимофія Коломійця, Олексія Добровольського, Василя Ткаченка. Було проведено арешти борців за Українську Державу в ряді міст. Обезголовлений рух зазнав непоправних втрат і поразки. Від ув’язнених отаманів вибили «покаянну заяву»: вони жалкують, що вели боротьбу із радянською владою. Потім чекісти пішли ще на одну провокацію. Розіграли сцену втечі і в дворі Київської тюрми розстріляли 38 провідників за Українську державу. Слідство над Ларіоном Завгороднім тривало довго і коли отамана не вдалося зламати, 2 лютого 1923 року його засудили до розстрілу.

Активна боротьба закінчилася і люди перейшли на пасивний спротив.