Звенигородщина відіграла визначну роль

в історії України періоду революції 1917-1927 р.р.

 

Пам’ятний знак у с.Гусаковому, встановлений у 1998 році до 100-річчя утворення Вільного козацтва

Тут, в березні 1917 року в селі Гусаковому,

зародилось Вільне козацтво, військові загони якого,

стоячи на захисті рідного краю, розгромили

21-22 лютого 1918 року на станції Бобринська

8-му більшовицьку армію М.Муравйова, роззброїли

2-й корпус російської гвардії,

6 та 7 кавалерійські драгунські полки.

Після поразки на станції Бобринська Муравйов у газеті “Известия” визнавав:
“Революційна російська армія пройшла Україну, змітаючи на своєму шляху все, що носило на собі ознаки буржуазно-шовіністичного сепаратизму. Одне наближення “червоних” військ примушувало повіти, а то й цілі губернії визнавати нашу владу. На Україні довелося натрапити на оригінальну організацію буржуазної самооборони. Особливо дався взнаки Звенигородський повіт, де український шовіністичний націоналізм збудував собі фортецю у формі так званого Вільного Козацтва. Ця організація не тільки не допустила нашої влади в повіт, а навпаки, сама перейшла до наступу, чим завдала чималої шкоди нашим військам. Я дуже шкодую, що мені не довелося зруйнувати це гніздо, втопити в крові тих, що посміли підняти руку на Червону Армію”

Отамани Вільного козацтва очолили боротьбу

населення краю проти гетьманської влади та

німецько-австро-угорської окупації в червні 1918 року

(Звенигородське повстання) та відстоювали

ідеї незалежності аж до 1922 року.

Звенигородщина - батьківщина С.Гризла,

Н.Смоктія - засновників Вільного козацтва;

Ю.Тютюника - генерал-хорунжого армії УНР;

П.Русалівського - засновника "Просвіти";

О.Кошиця - композитора, керівника

Української Республіканської капели в 1919-1924 р.р.

та багатьох інших борців за українську національну ідею.