Персональний сайт НЕУМИТОГО Володимира Михайловича

         Саме такою була тема науково-краєзнавчої конференції, яка відбулася 10 січня 2014 року в історичному кабінеті Звенигородської спеціалізованої школи №3 та була присвячена 60-річчю утворення Черкаської області та 200-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка. В роботі конференції взяли участь працівники районного методичного кабінету відділу освіти Звенигородської райдержадміністрації, Звенигородського краєзнавчого музею імені Т.Г.Шевченка, вчителі історії Звенигородського району.

         У вступному слові методист РМК Неумитий В.М. наголосив на значенні краєзнавчої роботи у освітньо-виховному процесі, формуванні історичної свідомості учнів та відзначив роль учителів історії у проведенні краєзнавчих досліджень.

         Науковий співробітник Звенигородського краєзнавчого музею Лячинський С.С. у виступі «Черкащина в контексті історії України» охарактеризував значення Черкащини в історії України, пробудженні національної свідомості українців та процесі державотворення. Зокрема, він зазначив вирішальну роль Черкащини у подіях історії України, формуванні ментальності українського народу та циклічності історичних «вибухів» в історії краю з періодичністю у півстоліття.

         Конференція працювала за двома напрямками – «Звенигородщина в ХІХ-ХХ століттях» та «Т.Г. Шевченко і Звенигородщина».

         Тема історії Звенигородщини в ХІХ-ХХ століттях була взята не випадково щодо святкування 6о-річчя утворення області. Адже, термін «Звенигородщина» ще на початку ХХ ст. охоплював територію Звенигордського, Катеринопільського, Лисянського, Тальнівського районів, а до середини ХІХ ст. – майже всю територію сучасної правобережної Черкащини.

         Багато цікавих матеріалів представили на конференцію вчителі історії.

Так, в матеріалі «Звенигородщина в ХІХ столітті» вчитель історії Озірянської ЗОШ І-ІІ ступенів Алєксєєва Н.А. навела дані щодо соціально-економічного розвитку регіону, стану освіти, церковного будівництва та тривалості життя людини в регіоні у визначений період.

         Питання адміністративно-територіального устрою Звенигородщини неодноразово розглядалося як в науково-популярному краєзнавчому журналі «Спадщина» №1(3) за 2006 рік , так і на шпальтах газети «Шевченків край» (остання публікація – «Шлях довжиною в 90 років» №79-80 від 11 жовтня 2013 р.), але в цих дослідженнях чомусь упускався період 60-х років ХХ ст. коли територія Звенигородського району тричі змінювалась протягом 6-и років, включаючи в себе населенні пункти Лисянського, Катеринопільського, Городищенського, Шполянського районів, поки не встановилась в сучасних межах. Саме на це звернув увагу методист РМК Неумитий В.М. у своєму виступі «Формування території Звенигородського району за часів УРСР».

  Маловідомі факти з історії села Козацького, пов′язані з виникненням назви села, з створенням першого на території сучасної Черкащини дендрологічного парку (в Козацькому – у 1798 році, «Софіївка» в Умані – у 1802 році), перебуванням в селі відомого письменнка і байкаря І.А.Крилова, будівництвом 5-поверхового замку навів у своєму виступі  вчитель історії Козацької ЗОШ Мелений В.Д.

         «Чижівка чи Семиріччя», такою була тема виступу вчитель історії Чижівської ЗОШ Лисенко Н.Я.

         В ході визвольних змагань за незалежність України в 1917-1922 роках було утворено Вільне козацтво, центром якого стала Звенигородщина. За радянських часів це питання замовчувалось, дослідження стали можливими лише з часу здобуття Україною незалежності, коли майже не залишилось в живих нікого з учасників тих подій. Питання історіографії історії Вільного козацтва висвітлила в своєму виступі  директор Гусаківської загальноосвітньої школи  Харченко В.В., відзначивши вагомий внесок гусаківського краєзнавця М.Г.Іванченка у дослідженні і популяризації даного питання.          Дискусію викликало питання щодо достовірності спогадів учасників визвольних змагань 1917-1922 р.р., як історичного джерела. Учасники конференції Кодола М.В.(директор Княжицького НВК, вчитель історії), Гичак М.В. (вчитель історії Тарасівської ЗОШ) та інші вказали на необхідність їх глибокого порівняльного аналізу з іншими документами періоду та вплив політичної коньюктури на оцінку подій національно-визвольних рухів в Україні.

         Але головний здобуток Звенигородщини – це її люди. Саме людям Звенигородщини були присвячені виступи вчителя історії Шевченківського НВК  Павлова В.А. «Мої земляки – герої боротьби з фашизмом», директора Княжицького НВК Кодоли М.В. «Спогади ветерана війни і праці»  та вчителя історії Моринського НВК імені Тараса Григоровича Шевченка Копійки Н.О. «Художник І.О. Кулик: життєвий і творчий шлях». В останньому виступі досліджено життєвий та творчий шлях уродження села Моринці, земляка Т.Г.Шевченка художника Івана Онисимовича Кулика, який у 1964 році з нагоди 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря подарував моринському Будинку культури 100 своїх картин та сприяв створенню етнографічного музею в чумацькій хаті в рідному селі, а в 1973 році був звинувачений в націоналізмі, виключений із Спілки художників України і забутий на довгих 16 років. В матеріалі подано багато фотокопій картин художника.

         При підготовці до 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка ми знову звертаємось до постаті Великого Кобзаря і кожен раз відкриваємо для себе щось нове. Постать Т.Г. Шевченка настільки багатогранна і велична, що скільки  б і хто її не досліджував, але повністю осягнути не в силах. Учасники конференції у своїх виступах торкнулися питань «Відновлення шевченківських садиб у Моринцях» (Жукова А.С., вчитель історії Моринського НВК імені Тараса Григоровича Шевченка), «Скульптурна Шевченкіана Звенигородщини» (Неумитий В.М., методист РМК відділу освіти Звенигородської РДА) та «Заочна подорож по Шевченковому» (Небесна В.І., вчитель історії Шевченківської спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат Черкаської обласної ради).

         Під час дослідження історії відновлення шевченківських садиб у Моринцях вчитель історії Жукова  А.С. та учень 11 класу Іващенко Т. відшукали такі рідкісні матеріали, як фото хати, датоване 1909 роком, в якій народився Т.Шевченко, фото першого пам′ятного знака, встановленого на садибі Якима Бойка, креслення Ю.Д. Хохла та його переписку з В.У. Данильченком по питанню відновлення шевченківських хат в Моринцях в кінці 80-х років ХХ століття.

         Вшанування Т.Г. Шевченка по всьому світу виразилось у встановленні його скульптурних зображень. Однією з перших в цьому напрямку була і  Звенигородщина. В Звенигородському районі скульптури Т.Шевченка встановлені в Моринцях, Будищах, Шевченковому, Звенигородці, Козацькому. А першим скульптором пам′ятників Кобзарю був уродженець села Попівка Звенигородського району Калень Терещенко. Одна з скульптур К.Терещенка, погруддя Тараса в молодому віці, яке він зробив для с.Моринці, зберігається в приміщенні Моринського навчально-виховного комплексу.

         В матеріалі «Заочна подорож по Шевченковому» автор Небесна В.І. показала, з якою турботою жителі села відносяться до місць, пов′язаних із Т.Г.Шевченком. А їх в Шевченковому декілька. Це і хата батьків, в якій пройшло дитинство Тараса, і хата дяка, в якій він розпочинав шлях в науку, могили батьків, пам'ятники, алеї, вулиці, музей. Всі вони входять до складу Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

         Учасники конференції при підготовці матеріалів широко використовували публікації в газеті «Шевченків край», спогади очевидців подій, картографічні матеріали, листи учасників подій, як історичні джерела.

                 На завершення конференції її учасники прийняли рішення популяризувати вивчення історії рідного краю, ширше залучати до краєзнавчих досліджень молоде покоління, активніше використовувати фонди Звенигородського краєзнавчого музею.